Tuesday, 16/1/2018 | 7:37 UTC+0

Чорнило для писання: історія винаходу

Винайдення чорнила
Ви не повірите, але всім відомі чорнило для писання вийде, якщо взяти трохи дубової, вільхової та ясеневої кори, зварити їх у воді, додати ягоди жестилю, а потім кинути шматок заліза і підлити черпачок борщу та кухоль квасу медового!

Саме таке чорнило для писання на «кислому борщі» — його називали ще «вареними» — використовувалися на Русі в 15 століття. Саме ж найдавніше на Русі чорнило для писання — «копчене» — із сажі і камеді (вишневого клею). Густе, клейке, воно впиналося в товсті листи літописів і тільки міцніло від часу.

У 16 столітті став відомий інший — «солодкий» рецепт чорнила: з чорнильних горішків (наростів на листках дуба), вишневого клею, куди додавалося 4 скорплянки (заходи) «заправленого пареним хмелем кислого меду» і трохи «вариня хмільного». Якщо взяти на мову і здасться солодко, значить, готово!

Мабуть, відразу зрозумілий тільки найдавніший рецепт — копченого чорнила. У ньому все ясно: сажа — для чорноти, а клей — для скріплення. А з двома іншими способами стільки загадок! Навіщо залізо, борщ, мідь?

Сучасна хімія змогла пояснити цей дивний вибір компонентів. Кора дубова, вільхова, ясенева бралися тому, що багаті дубильними речовинами, які при згущенні здатні темніти і фарбувати розчини солей окису заліза (ось для чого шмат заліза!) в чорний або синій колір. Щоб посилити темне забарвлення, додавалися ягоди жестилю. У другому рецепті замість кори застосовувалися чорнильні горішки — у них набагато більше дубильних речовин. А в щах, і в квасі, і ще в оцті, вині, яке забродило , ячневом пиві, які теж вводилися деякими авторами чорнила, містяться кислоти, які потрібні для реакції: чорнила для листа народжувалися протягом двох-трьох тижнів!
А чому чорнило для письма так називаються? Тому, що спочатку вони були тільки чорними. Кольорові ж чорнило з’явилися пізніше. Наприклад, червоні чорнила для листа виробляли найчастіше з фернамбукового дерева, відвареного разом із кислотою.

Сегодня и никогда больше бизнес в италии | заключение психолога

Синє чорнило для писання виходили на основі індиго — кубовою фарби, яка видобувалася з багатьох тропічних рослин. Їх обливали водою, давали побродити, потім рідину зливали. Індиго осаждалось при цьому білим осадом, який на повітрі тут же окислявся і синів.

У 1900 році, людство винайшло авторучку, і старе в’язке чорнило для письма для неї вже не годилися. Винахідники вирішили піти двома шляхами — створити чорнило для письма на основі спирту або ацетону, або знайти новий папір, який був би здатним швидко поглинати чорнило. Але спирт і ацетон однаково швидко сохли і на папері, і на кінчику пера, а папір з такими властивостями коштував дуже дорого.

А якщо використовувати лугу? Лужні чорнила для листа повинні були б і швидко сохнути, і навіть чинити опір зволоженню! Це, на жаль, не виправдалося.

Винахідники зметикували, що шукати нове чорнило для писання треба серед барвників. З кількох тисяч було знайдено півдесятка, які використовували в лужному чорнилі.

Виявилося, якщо лужність чорнилу надавати їдким натром, то, поглинаючи вуглекислий газ повітря, він дасть соду — кристалики її буквально заб’ють розщіп пера. Щоб уникнути це, до чорнилу потрібно додавати змочувальні речовини, які блокують доступ вуглекислого газу.

Вражаюче! Людство писало свою історію чорнилом, не знаючи про нього майже нічого, і дізналася майже все, коли з’явилися кулькові авторучки, чорнило для письма у якому швидковисихаюче, не боїться крапель води, світла і повітря, а значить, і через багато років написані ними рядки будуть так само яскраві і чіткі.

About

Когда нужен психолог ребенку по материалам maleta.kiev.ua.